***
Я зовсім не плачу
І я не злюся
Я йду цією дорогою
І не боюся
На цьому шляху зустріти митця
Який розмальовує моє життя
Побачити фарби у нього в руках
І відчути панічний, жахливий цей страх
Бо тоді до мене прийде відчуття
Що ось воно, в нього, все моє життя
Чи буду кричати, чи буду сміятись
Чи буду радіти я від забуття
Чи буду губами губ твоїх торкатись
Усе це вирішує майстра рука
Стоїть він спиною до мого лиця
Але не покидає мене відчуття
Що це все насправді,
Що я померла
І зараз не я тут, а моя душа
Хоч ще не відомо померла я чи ні
Але тоді якісь дивні сняться мені сни
Та майстер чомусь малювати перестав
І до мене підійшовши, мені прошептав:
«В житті нема правди, нема небуття
Усе, що ти бачиш-лише уява твоя»
Розкривши повіки, прокинулась я
Але згадала напутні слова
Якщо треба жити - життя проживу
Як треба померти - то просто помру
Але ніколи, як треба вмирати
Не буду сльози гіркі проливати
Бо значить так треба, нема вороття
І вже обезсилена майстра рука...
***
У кожного свій шлях,своя дорога в небо
Порожні відчуття-вони лишень нам треба
Подасться хтось у світло,а хтось піде до тьми
Що грішно є,що вірно не скажуть вам вони
Прожив життя хтось мирно,але запам'ятай
Лише живучи вірно потрапиш ти у рай
Якщо ж життя згубив ти або когось убив
Горітимеш ти в пеклі аж до кінця віків
Тож вібір за тобою куди потрапиш ти
Не сперечайсь з судьбою,та думай живучи...
***
Наш мир-как кукольный театр
Мы все судьбы марионетки
Прописан каждый жизни кадр
Мы сорваные с древа ветки
Тот кукольщик,что создал нас-
Шутник с безумною улыбкой
Назначил он нам смертный час
Безумия обрек нас пыткой
На нитях ходим мы по сцене
Мы куклы вестника судьбы
И мы-лишь пешки на арене
У нас нет чувств и нет любви
Наденем из улыбок маски
Скрывая лживые слова
Все видим в черно-белых красках
Прогнивая враньем вода
Нас кукольщик-творец покинул
Нам нити жизни оборвал
Последний лучик света сгинул
Наступит в мире Адский Бал...
***
На тонких запястьях оковы из стали
И согнута воля,последний удар
И пусть мы избиты,но нас не сломали
В сердцах горит пламя-финальный пожар
Разбиты все стекла,разломаны планы
Безумный художник рисует конец
И души прогнили,и правят тираны
Над миром маячит кровавый венец
А мы ведь кричим,мы кричим об измене
Об играх без смылса,ломающих суть
Но мы захлебнемся в неверии пене
И глушат наш крик,прерывают наш путь
И пусть мы умрем,но найдуться другие
Что будут как мы до конца все терпеть
От ихнего крика очнуться слепые
Что жили лишь в грезах,мечтая взлететь
И мир весь проснеться,что был в неведеньи
Сломаються цепи,уйдет темнота
Тираны будут молить о прощеньи
Такая последняя наша мечта...
***
Безшумний вистріл-кров из рани
Навколо друзі й вороги
В очах темніє,світло тане
І ти зникаєш в нікуди
Іде війна,хтось помирає
Тепер у їх числі і ти
І віри,й світла вже не має
Їх люди втратили чи продали
І смерть розгулює по світу
Шляхи її усі в крові
Все ріно їй-дорослі,діти
Чи атеїсти чи попи
І людству світить гільйотина Самі до неї ми дійшли
Душа,душа до світла лине
Але його вже не знайти
Самі володарі ми долі
І ми вершити будем суд
Закрили долю ми в неволі
Й за нами палачі прийдуть
Забули зовсім ми про совість
У нас лиш гроші правять бал
Закінчується наша повість
Бо людству смертний час настав
Зробили ми усе,що мали
І як сказав один мудрець:
"Свій рідний світ ми зруйнували
Такий гіркий у нас кінець"